Росія винна в завищену самооцінку русофобів

Ледве поміченими в Росії пройшли кілька новин з Грузії, де урядовці зустрічалися з представниками бізнесу - головним чином туризму та сільського господарства.
Міністр з охорони навколишнього середовища та сільського господарства Леван Давіташвілі висловив надію, що Росія не стане вводити торгове ембарго. Занепокоєння цілком зрозуміло, враховуючи, що Росспоживнагляд повідомив про посилення контролю над що надходять алкоголем грузинського виробництва через погіршення його якості. Минулого разу - в другій половині нульових - це обернулося забороною на поставки, що протривала сім років.
У свою чергу, міністр економіки та сталого розвитку Натія Турнаво повідомила, що Тбілісі не має наміру відмовлятися від економічного співробітництва з Росією, нагадавши, що частка російського експорту в національній економіці становить 13 відсотків. Прагматичні економічні відносини з Москвою підуть республіці на користь, вважає вона.
З моменту початку скандалу пройшло трохи більше двох тижнів, і неможливо не помітити різницю у впливі події на життя обох держав.
Для Росії інцидент давно пішов на периферію суспільної і медійного інтересу, а інформаційна та політична повістка практично повністю оновилася. Відновлення повноважень делегації в ПАРЄ, загибель героїв-підводників в Баренцевому морі, паводок в Іркутській області, зустріч Путіна з Папою Римським, жахлива історія з побитою дівчиною в Інгушетії - ось що займає російське суспільство останні дні. Про Грузії майже ніхто не згадує. Хоча треба віддати належне телеканалу 'Руставі 2', що зумів ганебним перфомансом свого провідного нагадати Росії про Тбілісі.

Для закавказької ж республіки трапилося як і раніше знаходиться в фокусі політичного і громадського уваги, що цілком закономірно: вже наявні і подальші фінансові втрати будуть болісно позначатися ще довго. Так що зовсім не випадково міністри там зустрічаються з місцевим бізнесом і виголошують промови, в яких явно виражається прагнення як-небудь залагодити ситуацію. Правда, саме 'як-небудь', оскільки на прямо озвучене російським керівництвом умова відновлення діалогу - принести вибачення - влада не готова.
Втім, як і десять років тому, Росії поспішати нікуди, і Москва може собі дозволити чекати стільки, скільки знадобиться.
Стара мудрість говорить: 'Якщо ти плюнеш в суспільство, воно втре; якщо суспільство плюне в тебе, ти потонеш'. Очевидно, що це прислів'я часом може бути застосована і до світової політики, зокрема до відносин Росії з деякими сусідами, що і було продемонстровано неодноразово за останні роки.
Цікавіше те, що отримані уроки не йдуть на користь. Приклад Тбілісі особливо показовий, оскільки вже Грузії довелося випробувати чи не весь спектр російських зовнішньополітичних інструментів.
Ліквідація після краху СРСР системи фінансової підтримки з Москви перетворило багатющу республіку Союзу в блискавично країну, що зубожіла. В середині нульових саме грузини першими випробували на собі економічні рестрикції Росії як відповідь на русофобську державну політику. Спроба Михайла Саакашвілі в 2008 році позмагатися з Кремлем у військовій сфері закінчилася відомо чим.
Однак, судячи з усього, висновків не зроблено, і Москва в черговий раз мимохідь, з мінімальним збитком для себе, покарала Тбілісі, який наразі невідомо скільки років буде розгрібати важкі наслідки власних дурощів.